Слово, що живе крізь століття…
Постать Тараса Шевченка для українців — це не лише сторінки історії чи рядки з підручника. Це голос народу, його біль, надія і незламна віра у майбутнє. Його слово — як вогонь, що зігріває душу і пробуджує любов до рідної землі.
Ліцеїсти 5-А та 5-Б класів разом із вчителем Лісовою О. М. долучилися до творчої мандрівки у світ поезії Кобзаря. Юні декламатори підготували інсценування творів “Сон” та “На Великдень на соломі”, намагаючись передати глибину почуттів, які поет вкладав у свої рядки.
Щиро і натхненно діти читали напам’ять поезії Кобзаря, проживали образи його героїв, відкриваючи для себе силу слова, що вчить співчувати, любити і бути гідними свого народу. Особливо зворушливо звучали рядки про дитинство, адже доля сиріт була близькою самому поетові.
Юні артисти вразили своєю щирістю, емоційністю та талантом, а перегляд відеоматеріалів про життєвий шлях поета допоміг ще глибше відчути, як із малого Тарасика виріс той, чиє слово стало духовним скарбом України.
Минають роки, змінюються покоління, але ми знову і знову звертаємося до безсмертного «Кобзаря», знаходячи у ньому мудрість, силу і натхнення. Адже слово Шевченка — це слово, яке об’єднує, навчає і веде вперед.
