Вірш Кобзаря «Думи, мої, думи» у виконанні учнів вокального класу Степанко Анни та Степанко Тетяни
Мова для народу є його скарбницею, живою схованкою людського духу. Тож недарма, українську мову називають солов’їною, адже вона багата на епітети та її звучання неймовірне. Безумовно, Рідна мова утворює невидимий зв’язок між усіма поколіннями минулого та майбутнього.
Навіть коли українську мову намагалися витіснити, народ завжди зберігав та відстоював право розмовляти своєю мовою. Українські поети, художники, політичні діячі у всі часи намагалися зберегти та популяризувати рідну мову. Тарас Шевченко довів своєю поезією, що українська мова нічим не поступається іншим мовам. До вашої уваги вірш великого Кобзаря «Думи, мої, думи», покладений на музику у виконанні учнів вокального класу Степанко Анни та Степанко Тетяни
/викладач Зерницька Л.С./.